Село моє Красна Лука
Герб села
Географічне розташування
Село Красна Лука знаходиться на берегах річки Грунь, вище за течією примикає село Римарівка, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Хитці. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера.
Походження назви
Долина річки Грунь , що протікає Гадяцьким районом, має багато красивих місць, які особливо привабливі навесні, коли природа прокидається від зимового сну й розквітає.
За місцевою легендою, чумаки, що прямували до Криму по сіль або повертались назад, обов'язково зупинялись на місці нинішнього поселення. Вони ж, за переказами, й назвали цю чарівну місцину Красними (тобто красивими) Луками. Але ще в 1950 році село мало назву Червона Лука.
Село моє Красна Лука
(гімн села)
1. Колосяться хлібом поля неозорі,
Рукам працьовитим утоми нема,
Над тихою Грунню спалахують зорі,
В тумані дріма краснолуцька земля.
Приспів
Село моє рідне,
Вишнева колиско,
В калиновім цвіті усе розцвіло.
Ти пісня чумацька,
Ти слава козацька,
Ти серця мого джерело.
2. Є луки у світі, та красні єдині,
На цілу Вкраїну ці луки одні.
Шумлять їм весною вітри тополині,
І зорі лелеки несуть на крилі.
Приспів
3. Тут в кожному домі гостинно зустрінуть,
Тут пісня у далеч лягає дзвінка.
До тебе, до тебе душею я лину
Село ти моє, моя Красна Лука!
Приспів
Перша писемна згадка про село Красна Лука в історичних джерелах датується 21 травня 1708 року. У цей час село належало наймолодшому синові Гадяцького полковника Михайла Бороховича - Івану. Очевидно, він був військовим, адже після смерті батька І.Мазепа за добру службу видав йому універсал на с. Красну Луку. За гетьманським універсалом від 9 травня 1709 року підтверджено маєтності Романа Бороховича, онука М. Бороховича. Після смерті Івана у 1709 році с. Красна Лука перейшла у володіння його матері О. Борохович, про що вона зазначає у своєму заповіті, датованому 1724р.
Пізніше, у 1782 році, воно значиться як власність гетьмана К. Розумовського з населенням 176 чоловік, діючою дерев’яною Миколаївською церквою, збудованою 1756 року. У 1785 році село продане до державної скарбниці.
У 1799-1801 роках у населеному пункті вже налічувалося 738 жителів. У цей час воно входить до Гадяцького повіту Полтавської губернії. За переписом 1859 року в Красній Луці налічувався 191двір, проживала вже 1561особа,при церкві діяла бібліотека. Тож село мало найбільші перспективи для розвитку в порівнянні з іншими навколишніми населеними пунктами. До середини ХІХ ст. Красна Лука стає досить великим селом.
На початку ХХ ст. за переписом 1900 року у складі Гадяцького повіту існувала Краснолуцька волость ( до цього часу Бірківська волость), у центрі якої (разом з навколишніми хуторами) було 542 двори, 2987 жителів, багато з яких об’єднувалися у сільські громади – казенну, козацьку або селянську. Розвиненою була освітня справа, адже в Красній Луці діяло аж 5 шкіл: дві земські, дві церковнопарафіяльні і школа грамоти.
Перша школа в Красній Луці вже існувала у 1862 році, про яку є свідчення у «Приговоре общества селения Красной Луки». Це була приходська школа, де навчання здійснював священик Григорій Чесанов.
Не оминув село і промисловий прогрес. Так у 1907 році було збудовано перший млин підприємцем Бойком. А в 1910 році у селі працював ще й завод ягідних і фруктових вин Микити Петровича Терещенка.
У 1932-1933 роках Україну спіткало страшне лихо – голодомор. Не обійшло воно й Красну Луку. Внаслідок сталінської політики продовольчих грабунків до 20 % селян винищив голод. Точної цифри жертв голодомору ніхто не знає.
Історія села
22 червня 1941 року мирне життя українців було перерване віроломним нападом фашистської Німеччини на Радянський Союз, до складу якого в той час входила і Україна.
Німецько-фашистські загарбники вступили в село Красна Лука у вересні 1941 року. На боротьбу з ворогом піднялося все населення. Багато односельчан пішли на фронт громити противника.
У роки Великої Вітчизняної війни загинуло на фронтах і не повернулося до рідних домівок 243 чоловіки. Нагороджено за проявлений героїзм у роки війни орденами і медалями 223 чоловіки.
На жаль, забутими є імена наших односельчан, які пройшли війну від початку до кінця і отримали високі звання полковників, а це П.П. Куліш, Ф.П. Могильник, Г. Степанов, П. Єрема.
Радісно зустрічали краснолучани Радянську армію у вересні1943 року. У звільненні села брали участь 23 стрілецька дивізія 23 стрілецького корпусу 40 армії, 33 стрілецька дивізія 23 стрілецького корпусу 40 армії, 337 стрілецька дивізія 23 стрілецького корпусу 47 армії, 13 артилерійська дивізія прориву, 291 штурмова авіаційна дивізія 5 авіаційного корпусу. У боях за визволення Красної Луки полягло багато воїнів. Всі вони поховані в братських могилах села Красна Лука. Серед них - Герой Радянського Союзу лейтенант В.В. Овсянніков.
Особливою сторінкою в історії села стоїть доля остарбайтерів, незаслужено замовчувана і забута. За даними погосподарських книг, які знаходяться в архіві Краснолуцької сільської ради, кількість остарбайтерів з Красної Луки склала близько 105 осіб. Про них ніколи не згадували за їх життя, тож згадаймо тепер посмертно...
